ІСТОРІЯ TAEKWON-DO

Народжене у Кореї

МЕТА — ЗАХИСТ БАТЬКІВЩИНИ

У період між I століттям до н.е. і VI століття н.е. Корейський півострів був розділений на три королівства: Когурьо, Пекче і Сілла. Найменше з королівств - Сілла — постійно піддавалося нападам з боку сусідів.

Під час правління Чінхина Великого, 24-го короля Силли (540-576), молодими аристократами і воїнами було сформовано елітний офіцерський корпус під назвою "Хваран". Крім традиційних тренувань з булавами, луками, мечами й гаками, воїни корпусу тренували духовну і фізичну дисципліну, різноманітні форми боротьби руками і ногами. Для зміцнення тіла вони піднімалися на круті гори, плавали в бурхливих річках в холодні місяці року і безупинно готували себе до захисту своєї країни. В цей же період в Сілла відбувався розквіт науки, культури, а також буддизму і конфуціанства.

Джерело: Енциклопедія Таеквон-До

Джерело: Енциклопедія Таеквон-До

У мирний час вони вивчали канонічні конфуціанські і буддійські тексти, подорожували по горах і долинах, відвідували священні місця, здійснюючи ритуали, спрямовані на зміцнення гармонії зі світом, вчилися керувати країною і складати магічні пісні, що здатні знищувати небезпечне знамення, виганяти «демонів», змушувати відступити ворожі війська. На війні ж вони билися в перших рядах і були найбільш підготовленими бойовими загонами.
Сілла у X сторіччі перетворилася на іншу державу — Корьо (з 1392 року - Чосон; з 1910 року — Корея в складі Японії, з 1948 року — Республіка Корея та КНДР). Однак слово «хваран» назавжди збереглося в мові. Це — люди із надзвичайними можливостями.
Система підготовки «хваран» продовжила своє існування під різними назвами і дожила до наших днів у вигляді різноманіття бойових мистецтв Республіки Корея.

Фільм про Таеквон-До у японський період

Воїн Вітру (МАТСУТАТСУ ОЯМА)

Період занепаду

За часів держав Сілла і Коре, бойові мистецтва розквітали. Але у державі Чосон, що утворилася на їх місці в XIV столітті, влада сповідувала антимілітарізм. Все, що було якимось чином пов'язано з армією, піддавалося гонінню. Вкрай миролюбне конфуціанство витіснило буддизм, а державна політика була спрямована виключно на розвиток науки, освіти та торгівлі. На початку 20 століття бойові мистецтва фактично зникли.
Завершальний удар було завдано під час японської окупації (1909-1945 роки), коли заняття корейськими бойовими мистецтвами були заборонені. Корейські майстри або пішли в підпілля, або стали офіційно практикувати японські єдиноборства, часто видозмінюючи їх. Яскравий приклад — Чхве Ен Ий, відомий під псевдонімом Ояма Масутацу. Він створив новий стиль карате — Кьокусінкай, який виділяється різноманітною технікою високих ударів ногами, що властиво саме корейським традиціям бойових мистецтв. Досить широко у Кореї розвивалося Тансудо, на яке японська влада закривали очі — майстри стилю позиціонували його як варіант Сьотокан-карате, адаптований для корейців. Це було можливо завдяки тому, що на той момент карате Сьотокан знаходилося на етапі формування (стиль з'явився в 20-х) і було відкритим для модернізації, а його миролюбива ідеологія цілком задоволняла владу. Зі звільненням Кореї (в 1945 році) майстрів шкіл Тансудо (корейська назва — Квани) запросили для створення нового стилю.

НАРОДЖЕННЯ ТАЕКВОН-ДО

Після звільнення Кореї, у 1945 році, почали формуватися збройні сили Республіки Корея (Південна Корея). У тому числі виникло і питання методики підготовки військових з рукопашного бою. Серед інструкторів, набраних з майстрів Тансудо та Сьотокан, був і Чой Хонг Хі (представник школи Одо Кван). Навчаючи солдатів прийомам, він постійно вдосконалював методику. І його заслуги визнали: за 10 років з лейтенанта Чой дослужився до генерала.

У грудні 1955 року була влаштована зустріч керівників Кванів (Чандо Кван, Сонму Кван і Одо Кван), метою якої було уніфіцікація різних шкіл і створення національного бойового мистецтва. Чой запропонував назву "Таеквон-до", яка складається з трьох частин: "тае" (нога), "квон" (рука) і "до" (мистецтво). Її і було затверджено.
Фото: Енциклопедія Таеквон-До

Фото: Енциклопедія Таеквон-До

Енциклопедія Таеквон-До

Таеквон-До, мабуть, єдине бойове мистецтво, методика викладання якого, а також філософія, порядок присвоєння поясів й всі складові (розбивання, поєдинки, базова техніка, спецтехніка, формальні комплекси, прийоми самооборони) описані в книзі-енциклопедії, що складається з 15 томів.
Співавтором Енциклопедії є засновник GTF Пак Джун Те.

Існування Енциклопедії, як зазначає сам ген. Чой Хонг Хі, дозволяє уникнути невірного тлумачення техніки, дає можливість кожному коригувати та вдосконалювати свої вміння, уникаючи помилок і профанації. За допомогою Енциклопедії мистецтво стало доступним кожній людині, немає можливості спекулювати закритістю, секретністю. "Секрет" один — повна віддача на тренуваннях.

Copyright © 1999 - 2020 GTF.

Design & Development By Global Taekwon-Do Federation of Ukraine

Search